Кінець? І це і все? Ну приїхав сьогодні той нелюд, а звати його Тимур Живкович, родом він із Мрина, начебто... Хоча документів не показав, а заяву свекруха про те, що не має до нього претензій, писала під диктовку дільничого по мобілці того ж Тимура! І сила силенна виправдань всьому. Чому так швидко вибачили? Чому ніяк не буде він покараний.  За вчорашній приїзд друзяк каже, що не знав. Тоді де ж вони взяли номер телефона свекрухи? Не повірите! Дав дільничий. Я обурена! Яке він мав право! Та хоча, може він і збрехав, а може і ні. Бо наші представники влади для мене не авторитет, тому що вони ж першими і порушують закон. Хоча б той факт, що за приїзд міліції ми розрахувались трьома літрами бензину. Якщо б не розрахувались, то ніхто і не приїхав би взагалі... Ви, напевно, задумаєтесь, а чи достойний той старший дільничий та його підлеглі займати свої пости. Я задумалась одразу, коли він не всі свідчення вважав доречним записувати. Якщо буде нагода, то я готова свідчити проти таких представників влади, нехай летять їх голови подалі від роботи в суспільстві! 

І всі мої дії, всі мої рекомендації до одного місця... Я не хотіла, чесно, доводити діло до суду, але я мала план, чіткий план, як наказати нахабу, щоб він мав і час, і можливість подумати, виправитись... Бо, як не сумно, каяття в очах цього хлопця я так і не побачила. Лише те, що він печеться за свою дупу. Має досить велику родину, має дитину, дружину - живе повним життям! І за те, що він має стільки благ, за те, що в його родині герой, який віддав своє життя за наш мир, це він так віддячив долі? 

На тлі усих цих подій сьогодні, я відчувала себе Моською, яку так і не допустили навіть потявкати на слона. Я ображена? Так! Я здивована? Ні...